<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><xml><records><record><source-app name="Biblio" version="6.x">Drupal-Biblio</source-app><ref-type>17</ref-type><contributors><authors><author><style face="normal" font="default" size="100%">Ірина Фаріон</style></author></authors></contributors><titles><title><style face="normal" font="default" size="100%">МОВНО-ОСВІТНІ ПРІОРИТЕТИ В ДІАХРОНІЇ:  ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО НАПР. ХVI – ПОЧ. ХVII СТ.</style></title></titles><keywords><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">ксенофільська освіта</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">Львівське ставропігійське братство</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">мовні пріоритети</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">мовна комунікація</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">староукраїнська (руська) мова</style></keyword></keywords><dates><year><style  face="normal" font="default" size="100%">2018</style></year></dates><pages><style face="normal" font="default" size="100%">049-055</style></pages><abstract><style face="normal" font="default" size="100%">У статті йдеться про мовні засади освітнього процесу у Львівській братській школі наприк. ХVI – поч. ХVII ст. та місце і роль у цьому процесі руської (староукраїнської) мови. Теперішні космополітичні процеси в мовно-освітньому просторі України спонукають дослідити й осмислити історичний мовно-освітній контекст у передмодерну добу – час творення національних держав Європи і національно-визвольні змагання України, що завершилися для нас втратою національної держави.
Наша мета на цьому стислому історичному матеріалі показати згубність і безперспективність ксенофільського вибору мовно-освітнього простору з проекцією на теперішні аналогічні процеси. Серед завдань аналіз перших теоретичних посилів про освітню мовну політику того часу та реалізація її в найстарішому Львівському ставропігійському братстві.
У статті розкрито переважний ксенофільський тримовний греко-латинсько-слов’янський характер тодішньої освітньої системи. Диференційованість понять слов’янської та руської (староукраїнської) мови хоч і зазначена у Статуті Львівської школи, але викладання руською (староукраїнською) мовою, як і самої руської (староукраїнської) мови, не вписувалося ні в політичний контекст поневоленого життя Руси-України у складі Речі Посполитої, ні понад то у контекст колонізованого розвитку етнічної самосвідомості духовної еліти та загалу. На вторинність руської (староукраїнської) мови  вказує мізерне видання руськомовної літератури, попри незаперечну першість львівської братської друкарні у видрукові руськомовних декламаційно-драматичних жанрів. Це і було наслідком усестанового характеру навчання як неминучого впливу на привнесення руської (староукраїнської) мови у навчальний процес, що через колоніальні обставини та поневолену свідомість освітнього проводу не міг стати рідномовним. Ці ж проблеми спостерігаємо сьогодні.
</style></abstract><orig-pub><style face="normal" font="default" size="100%">Українська</style></orig-pub></record></records></xml>