<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><xml><records><record><source-app name="Biblio" version="6.x">Drupal-Biblio</source-app><ref-type>17</ref-type><contributors><authors><author><style face="normal" font="default" size="100%">Марія Шведова</style></author></authors></contributors><titles><title><style face="normal" font="default" size="100%">ДИНАМІКА ВЖИВАННЯ ВАРІАТИВНИХ ФОРМ ІМЕННИКІВ-НАЗВ НЕІСТОТ У ЗНАХІДНОМУ ВІДМІНКУ ОДНИНИ В ЛІТЕРАТУРНИХ ТЕКСТАХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ХІХ-ХХІ СТ.</style></title></titles><keywords><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">граматика</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">знахідний відмінок</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">корпус</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">регіональна варіативність</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">словосполучення</style></keyword><keyword><style  face="normal" font="default" size="100%">українська мова</style></keyword></keywords><dates><year><style  face="normal" font="default" size="100%">2018</style></year></dates><pages><style face="normal" font="default" size="100%">088-094</style></pages><abstract><style face="normal" font="default" size="100%">У статті досліджується територіальна варіативність уживання двох форм іменників-назв неістот чоловічого роду в знахідному відмінку однини в українській мові. Варіативність виявляється у виборі між формами, які збігаються з називним відмінком, і формами, які збігаються з родовим відмінком (подібними до форм іменників, що називають істот). Ступінь цього варіювання різний у художніх текстах, створених у різних регіонах України. Дослідження базується на Генеральному регіонально анотованому корпусі української мови (ГРАК) загальним обсягом 190 млн слововживань за останні два століття. Територіальна варіативність літературної української мови значною мірою залежить від різниці між діалектами; зокрема, в ХІХ ст. на території Галичини і Буковини сформувались регіональні субнорми літературної української мови, які, незважаючи на конвергенцію з київською нормою в ХХ ст., зберігають багато своїх особливостей і пізніше. Форми, які збігаються з родовим відмінком, відсутні в діалектах Галичини і Буковини (вони більше характерні для Наддніпрянщини). Відповідно, в літературних текстах, які були створені в цих регіонах до 1918 р., вони також практично відсутні; зростання їх частотності починається тільки після 1945 р. й інтеграції Західної України в УССР. Первісно воно пов’язане з творчістю людей, які приїхали з інших регіонів, але згодом кількість таких форм зростає в мові людей, народжених у Галичині. В інших регіонах України частка варіативних форм знахідного відмінка збільшується в періоди активного розвитку літературної мови (1917-1933 рр. і після 1991 р.). Корпус, розмічений за регіонами, дає змогу швидко знаходити і порівнювати великі обсяги прикладів уживання слів та граматичних явищ у текстах різних регіонів і відкриває широкі перспективи подальших досліджень варіативності писемної мови на лексичному та граматичному рівнях.</style></abstract><orig-pub><style face="normal" font="default" size="100%">Українська</style></orig-pub></record></records></xml>